225 річниця з дня заснування Свято-Миколаївської церкви
225 річниця з дня заснування Свято-Миколаївської церкви
22 травня відзначила свою 225 річницю найстаріша духовна споруда міста Бобринець - Свято-Миколаївська церква. В цей день до церкви завітало багато гостей. Богослужіння з нагоди річниці церкви провів єпископ Кропивницький і Голованівський Марк. Міський голова Валерій Сніжко поздоровив прихожан та гостей церкви з цією значущою датою та подарував підсвічники. Всі присутні також вшанували хвилиною мовчання людину, що вклала душу в розвиток Свято-Миколаївської церкви - митрофорного протоієрея отця Юрій Ониська.
Нагадаємо, що дерев'яна Миколаївська церква на місті сучасної кам'яної була зведена і освячена в 1792 році за благословення вікарного єпископа Іова. Раніше на цьому місці функціонувала Миколаївська православна каплиця. Дерев'яна церква проіснувала до 1840 року.
Кам'яна Свято-Миколаївська церква була збудована в 1853 році за типовим проектом в стилі пізнього класицизму. Будівництво церкви велося на кошти княгині Дмитрянської.[1] Храм був тринавним і однокупольний з вівтарем, виділеним напівкруглою апсидою на східному фасаді.
1861 року у приміщенні Свято-Миколаївської церкви було зачитано Маніфест про звільнення селян від кріпацтва. На той час храм залишався єдиним інформаційним осередком для мешканців містечка, де вони могли довідатися про події в імперії.
У 1863 році до храму було прибудовано бокові вівтарі та чотириярусну дзвіницю з шатровим завершенням, прикрашену кокошниками. Це наблизило споруду до неоруського стилю, характерного для значної частини єпархій Російської імперії.
В XIX столітті церква переживала період розквіту, мала понад 110 десятин землі.
В роки Громадянської війни Миколаївський храм дуже постраждав. Лише завдяки зусиллям церковного старости отця Василія вдалося зберегти старовинні іконостаси, хрест Спасителя та хоругви. Переховуючи церковні атрибути вдома та у родичів, отець Василій склав заповіт, в якому благав не нищити церкву, а після його смерті передати святі речі Одеській патріархії.
З 1930-х років церкву стали відбудовувати як складське приміщення для потреб колгоспу. Після Другої світової війни почалась її реставрація.
