Єдиному ветерану Бобринецької громади часів Другої світової війни сьогодні 100 років
Єдиному ветерану Бобринецької громади часів Другої світової війни сьогодні 100 років
6 лютого 2025 року єдиному ветерану часів Другої світової війни, бобринчанину Івану Васильовичу Хмаріну – 100 років!
Оптиміст, довгожитель, на сторічному віку якого кадри життя крутіші за кадри кінофільму.
Народився 6 лютого 1925 року в Волгоградській області, ріс у багатодітній роботящій сім’ї. До війни закінчив 7 класів, професійно-технічне училище, працював на заводі.
Батько з перших днів пішов добровольцем на фронт і загинув. Іванові було 17 років, коли й він добровольцем пішов на фронт. Навчався в Чкаловському танковому училищі, потім у Свердловському.
У 1943 році – командир танку, горів у ньому, але кульових поранень не зазнав. Воював на 2-му Білоруському фронті, дійшов до Берліна, де його підпис є на стінах Рейхстагу.
Нагороджений орденом «Червоної Зірки», «Вітчизняної Війни» ІІ ступеня, медаллю «За відвагу», «Захисник Вітчизни», «За взяття Берліна», «За визволення Варшави», має 25 ювілейних медалей.
Своє століття Іван Васильович зустрічає у повазі, любові й турботі разом з донькою Наталією Іванівною Козловою. Тримають зв’язок з міською ветеранською організацією, за подання якої Іван Васильович вже кілька років отримує пенсію за особливі заслуги перед Україною.
Наталія Іванівна добре пам’ятає роки, коли мешкали у Єланецькому районі Миколаївської області, і коли переїхали у Бобринець. Тато весь час працював. Тоді чоловічі руки потрібні були всюди: у слюсарній майстерні, кочегарці, польовій бригаді чи на тракторному стані. З часом мало хто рахувався, особливо, якщо у людини був хист до різної роботи. А в Івана Васильовича були і хист, і совість, і працелюбність...
Війна пройшла життям Івана Васильовича двічі. І він, як людина, вихована у повазі до інших, не може спокійно сприймати смерть та руйнацію України.
Іван Васильович і Наталія Іванівна сьогодні бажають того, про що мріє весь український народ: закінчення війни, щоб не гинули люди, миру і спокою в Україні.
Вітаючи Вас, Іване Васильовичу, з сторіччям, щиро дякуємо за всі Ваші чесно прожиті роки. Дякуємо за захист України, за багаторічну працю після Другої світової війни, за відбудову України, за розвиток економіки нашої громади.
Ви - не сторонній глядач в історії сучасної України. Ви – її будівничий, захисник, трудівник і патріот. Ваша життєва філософія заснована на категорії справедливості, історичної правди, на людяності. Ви – людина праці, людина з глибинки, людина, яка багато бачила на своїх і чужих життєвих дорогах.
Шануємо Вас за всі недоспані ночі, за те, що і в сторічному віці хвилюєтеся за Україну, за життя кожного воїна-захисника.
Такі люди, як Ви, є основою нашої землі, силою України, силою духу нашого народу.
Хай стане Вам здоров’я зустрічати ще багато бобринецьких світанків, радіти і пишатися рідними, які поруч із Вами, зустрічати бажаних гостей ще багато років у свої Дні народження!
З повагою, Леонід Кравченко, міський голова Бобринця, депутатський корпус, виконавчий комітет Бобринецької міської ради, Бобринецька міська організація ветеранів України
