День визволення України від фашистських загарбників
День визволення України від фашистських загарбників
72роки пройшло з дня визволення України від фашистських загарбників. Для історії це небагато, а для людини – це майже все життя. Кожного року, в честь невмирущих пам`яті і слави, увіковічених мужністю і героїзмом наших воїнів-визволителів, ми вшановуємо пам’ять тих, хто не повернувся до своїх родин, хто боровся за своє життя та майбутнє. Ми в неоплатному боргу перед мільйонами тих українців, хто стояв до останнього на передовій і за лінією фронту, для кого шлях на війні завершився під скромними обелісками і кому судилося повернутися з неї живим.
Колектив міської ради на чолі з першим заступником міського голови Висоцьким В.І. та заступником міського голови з соціально гуманітарних питань Кривошеєю Л.П. провели мітинг, вшанували пам’ять визволителів, які поклали своє життя за Україну. Поклавши квіти до пам’ятника Невідомому солдату хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять славних героїв-визволителів, які віддали життя у боротьбі за наш край, та тих Героїв України, які полягли за Українську державність під час подій на Сході України.
Початок визволення України
Восени 1942 року на Волзі в районі Сталінграда розпочалася одна з найбільших битв Другої світової війни. У результаті наступу радянської армії 19-23 листопада в оточенні опинилося 330-тис. німецьке угруповання. 2 лютого 1943 року фашистські війська капітулювали. Перемога під Сталінградом відкрила можливість для наступу радянських військ в Україні. 18 грудня 1942 року фашистів вибили із с. ПівнівкаМіловського району. Того ж дня від нацистів звільнено ще декілька населених пунктів України. Першим районним центром, звільненим від окупантів, було м. Мілове. 1 066 солдатів і офіцерів загинули за визволення першого міста на українській землі.
Улітку 1943 року (5 липня - 23 серпня) радянським військам удалося завдати поразки гітлерівським арміям на Курській дузі. Загальний наступ під Курськом дав можливість визволити місто Харків (23 серпня 1943 року). Уперше за всю історію Другої світової війни Москва салютувала визволителям українського міста. Почався загальний наступ, який мав на меті повністю звільнити Україну від німецько-фашистських загарбників. Першим етапом цього плану стала підготовка до визволення Лівобережної України.
Протягом серпня - вересня 1943 року від німців звільнено Лівобережжя. Операції на території Лівобережної України відбувалися в досить важких умовах. Відступаючи, нацисти в безсилій люті теж застосували тактику «випаленої землі» - знищували все, передусім промислові об'єкти й матеріальні цінності, які не можна було вивезти до Німеччини. У жовтні 1943 року радянські війська остаточно ліквідували німецькі плацдарми в районі Мелітополя та Запоріжжя й самі почали закріплюватися на правому березі Дніпра біля Києва та Кременчука. На черзі була операція з визволення столиці України. У вересні-жовтні 1943 р. розгорнулася героїчна битва за Дніпро, на якому німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони ("Східний вал"). Кульмінацією битви за Дніпро було визволення Києва від окупантів. Сталін, ігноруючи реальне співвідношення сил, наказав будь-якою ціною звільнити Київ до "Великого Жовтня".Ціною величезних людських втрат радянські війська звільнили місто 6 листопада 1943р.
За визволення столиці України понад 1000 солдат і офіцерів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
У 1944 р. радянське командування силами чотирьох Українських фронтів здійснило серію наступальних операцій, остаточно визволивши територію України:
- Житомирсько-Бердичівська операція (грудень 1943 - січень 1944 рр.);
- Корсунь-Шевченківська операція (січень-лютий 1944 рр.);
- Рівненсько-Луцька операція (січень-лютий 1944 рр.);
- Криворізька операція (січень-лютий 1944 рр.); - Наступ на півдні. Визволення Одеси, Миколаєва (березень-квітень 1944 рр.);
- Визволення Криму (квітень-травень 1944 рр.);
- Львівсько-Сандомирська операція (липень-серпень 1944 рр.). 27 липня 1944 р. звільнено Львів;
- Східно-Карпатська операція (вересень-жовтень 1944 рр.);
28 жовтня 1944 р. територія України була остаточно визволена від загарбників.
Це була перемога зі сльозами на очах. Це були сльози радості і одночасно сльози горя. Це не можна описати простими словами. Не можна висловити те, що відчували ті, на очах яких відбувався весь жах однієї з найкривавіших воєн на нашій планеті. Не можна висловити, але ми і не маємо права забути те, що розповідали нам свідки, які так чи інакше брали участь в цьому. І ми говоримо: «Ніхто не забутий!», «Ніщо не забуто!». На жаль, і у нас час, після семи десятиліть по закінченню найбільшого в історії людства військового конфлікту, через агресію Російської Федерації та підконтрольних їй терористичних формувань українці зі зброєю в руках захищають суверенітет та територіальну цілісність не лише своєї держави, а й спокій народів усієї Європи. Сучасні захисники України виявились гідними слави своїх дідів та прадідів.
